Чортівня у деталях
20.04.2007
Майк Брукс, www.accountancymagazine.com
Читачі, напевно, пам'ятають недавню приголомшуючу подію, коли було викрито генерального директора департаменту виконання покарань, який публічно визнав свою неспроможність назвати загальну кількість ув’язнених, що втекли з тюрем Англії. Ця відвертість викликала потік докорів та сумнівних претензій стосовно того, що відсутність узагальнених статистичних даних призводить до «безладдя» в тюрмах. В той час як інші коментатори побачили в цьому причину їх переповнення.
В кінці кінців генеральний директор був змушений визнати, що відчуває себе зніяковілим від відсутності можливості надати цю інформацію, та пообіцяв вдосконалити систему збору даних та звітності в майбутньому.
Спочатку, як і кожний громадянин, що володіє здоровим глуздом, я також був приголомшений ще одним прикладом некомпетентності виконавчої влади. Однак, як постійні читачі цієї колонки вже мабуть встигли помітити, я часто відчуваю природну симпатію до «жертви» загальної критики. В цьому загальному хорі «охів» та «ахів» у відповідь на виправдання генерального директора я вловив деякі важливі моменти, що перегукуються з моїм власним досвідом. Він зауважив, що йому в його роботі ця узагальнена інформація просто не потрібна, та що з моменту коли поліції надається інформація про кожного збіглого, вже їх завданням стає знайти втікачів та повернути їх до тюрем. Однак його слова фактично потонули в ході загального обговорення цієї проблеми.
Дурень та мудрець
Це нагадало мені вислів Чарлза Камба Колона (Charles Caleb Colton), англійського письменника та священика 19-го століття, який відзначив, що «дурень може спитати більше, ніж мудрець відповісти». При цьому я згадав один випадок, що стався зі мною невдовзі після того, як я взявся за складання бюджету та звітності однієї з найвідоміших міжнародних компаній.
Я перевіряв інформацію, що підготувала моя команда до важливої запланованої наради, та був сильно здивований тим, що більша частина цієї інформації не була особливо важлива.
Після деякої кількості прихованих посмішок з приводу наївності нового боса, мені було повідомлено, що «вони» завжди замовляють цю інформацію, щоб тримати нас в тонусі. Але навіть за цих обстави обсяг інформації, що було підготовлено, здавався надмірним. Крім того, в результаті моїх подальших допитів з’ясувалося, що для підтримки репутації мого відділу крім всього іншого вимагається ще й передбачати, які нові інформаційні запити «вони» можуть замовити, та підготувати на них відповіді завчасно.
Я не думаю, що це був єдиний у своєму роді досвід, і також не вважаю, що інші на моєму місці вчинили би якось по іншому. Розуміючи, що неочікувана відмова від надання цієї інформації може загрожувати моїй кар’єрі, я прийняв рішення погодитись з усім цим на цьому етапі, але влаштувати кардинальні зміни в майбутньому. З часом я переконав свого боса запровадити систему аналізу інформації, що входила до складу нашої регулярної звітності, на предмет її практичної необхідності – на той момент підготовка квартального звіту займала цілий місяць, а його вивчення взагалі невідомо скільки часу. В кінці кінців ми змогли значно скоротити обсяг інформації, що надавалася до розгляду. Але, що найголовніше, мій бос набрався сміливості заявити Раді Директорів, що він не буде готувати та розповсюджувати інформацію, поки не переконається в її практичній користі.
Всі були сильно здивовані, коли він відчув в собі хоробрість запровадити звітну політику, при якій він давав добро на нову статтю в управлінському звіті тільки в тому разі, якщо з нього виключалась якась інша стара стаття. Тепер може й ви ризикнете власною кар’єрою та ...
Повернутися Коментарі на форумі (0)
